Євангеліє дня

Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете в Царство Небесне.

Ви чули, що сказано древнім: не вбивай, а хто уб'є, підлягає суду (Вих. 20,13).

А Я кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже брату своєму: «рака», підлягає синедріону; а хто скаже: «потвора», підлягає вогню пекельному.

Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиши там дар твій перед жертовником і піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій.

Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в'язницю.

Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього кодранта.

 

Євангеліє від Матфея

Глава 5, вірші 20 – 26

читання ДНЯ

Апостол дня

Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою.

Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.

Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.

А як вони, пізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилось нерозумне їхнє серце; називаючи себе мудрими, збожеволіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і четвероногих, і плазунів,– тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, і вони самі сквернили свої тіла.

Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Котрий благословенний во віки, амінь.

За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне використання протиприродним; подібно і чоловіки, залишивши природне використання жіночої статі, розпалялися похоттю один до одного, чоловіки на чоловіках роблячи сором, одержуючи в собі самих належну відплату за своє заблудження.

 

Послання до римлян святого апостола Павла

Глава 1, вірші 18 – 27

Старий Заповіт

Великий труд створений для кожної людини, і тяжке ярмо для синів Адама, від днів виходу з лона їхньої матері аж до днів повороту до матері всіх.

Їхні роздуми і страх серця – уява про очікуване, про день смерті.

Від того, що сидить на престолі слави, і аж до впокореного в землі та попелі,  від того, що носить синій одяг і вінець, і аж до одягненого незабарвленим льоном – гнів і ревнощі, тривога, заколот, страх смерті та ворожнеча і гнів.

І в часі спочинку на ліжку нічний сон змінює його розум.

Малий як ніщо спочинок, і від нього в снах, як удень, трудиться, замішаний видінням свого серця, як той, що втік від обличчя війни.

У час своєї потреби він устав і дивувався, що немає жодного страшного.

Це буває з усяким тілом, від людини аж до худоби, і на грішних усемеро більше до цього.

Смерть, кров, гнів і меч, напади, голод, розбиття і бичування, –  для беззаконних створено це все, і через них стався потоп.

Усе, що із землі, повертається до землі, і що від вод, повертається до моря.

Усякий дар і беззаконня вигубиться, а віра стоятиме навіки.

Маєтки безбожних висохнуть, як ріка, і загримлять, як великий грім у дощ.

Коли він відкриє руки, він розвеселиться, так повністю зникнуть ті, хто чинить переступ.

Нащадки безбожних не розмножать віття, і вони – нечисті коріння на нетесаному камені.

Тростина біля всякої води та березі ріки буде виполота перед усякою травою.

Милість, як рай у благословеннях, і милостиня залишиться навіки.

Життя самодостатнього і робітника буде посолоджене, та хто знайшов скарб, більший за обох.

Діти і будування міста утверджують ім’я, та незаплямована жінка вважається кращою за те й інше.

Вино і музика веселять серце, та любов мудрості більша від обох.

Сопілка і псалтир солодять члени тіла, та солодкий язик – понад обох.

Око полюбить милість, красу, та зелень насіння більше за обох.

Приятель і друг зустрічаються час до часу, та жінка із чоловіком більше за обох.

Брати і допомога – на час скорботи, та понад обох визволить милостиня.

Золото і срібло закріплять ноги, та рада вважається кращою за обох.

Маєток і сила піднесуть серце вгору, та кращий за обох Господній страх. У Господньому страху немає втрати, і не потрібно Йому шукати підмоги.

Господній страх, – як рай благословення, і він покрив його більше за будь‑яку славу.

Дитино, не живи життям жебрака. Краще померти, ніж жебрати.

Чоловік, що дивиться на чужий стіл, його життя не є життям, він занечистить свою душу чужими стравами. А розумний і напоумлений чоловік остережеться.

В устах безстидного прохання буде солодким, і в його животі загориться вогонь.

 

Книга премудрості Ісуса, сина Сираха, глава 40.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії